Влада не розуміє, що, принижуючи ветеранів АТО, риє собі яму?

13 жовтня 2015
JUser
Микола Павленко

член політичної ради

Ось розповідь волонтерки з Боярки Любові Лавріненко: «Сергію Опанасенку з Петропавлівської Борщагівки, 25-й батальйон, для операції з реабілітації руки до потрібних 84 тис. грн. не вистачало лише 20 тис… 

Він написав заяву на отримання матеріальної допомоги в РДА, надав повний пакет документів, а через три дні отримав офіційну відмову... Коли ми повторно під’їхали вже на місце, нам пояснили, що заяву потрібно подавати на виділення коштів за іншою програмою. Мені цікаво: якщо людині з дня на день потрібно лягати на операцію, а проблема лише в заяві – невже так важко просто переписати її на місці, але прийняти документи в той же день?» 

Не сумніваюсь, читачі, знайомі з волонтерами та ветеранами АТО, зможуть доповнити  цю історію сотнями, тисячами фактів, без перебільшення, знущання тилових бюрократичних пацюків на тими, кому винна держава, а не навпаки. Станом на 08.09.2015, офіційно повідомляє Державна служба у справах ветеранів війни та учасників АТО, статус учасника бойових дій надано 76 595 особам. Як бачимо, статус - не гарантія допомоги навіть у випадку інвалідності.

Окрема проблема - представники добровольчих батальйонів. Верховна Рада України 7 квітня п.р. ухвалила закон щодо надання статусу учасника бойових дій неоформленим добровольцям, який набув чинності 22 червня. Але він не давав відповідей на основні питання: на якій підставі добровольців, котрі не увійшли до складу ЗСУ, МВС або ж Нацгвардії через поранення чи інші причини, визнавати учасниками АТО; як їм отримати статус інваліда війни? Як заявляв голова Товариства ветеранів АТО Кирило Сергеєв, документ не врахував юридичні відмінності між військовослужбовцями і добровольцями, через що доступ до пільг у добровольця є ще тернистішим, ніж у аж ніяк не розкошуючих від «законних пільг» ветеранів ЗСУ.

Певна частина ветеранів, що втратила довіру до держави, але не віру у власні сили, створила громадські організації, зокрема, вищевказане Товариство. Але хіба воно зі своїми скромними, волонтерами зібраними, коштами може підмінити державу?

Учасникам бойових дій згідно зі ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» держава гарантує безкоштовне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів. «Насправді закон є, а грошей немає, - коментує на сторінці Товариства у ФБ ветеран. – Головлікар сказав: «Померти не дамо, але на лікування коштів катма – бюджет не виділив»…

Після широковідомого нещодавнього скандалу у київській маршрутці, водій якої не захотів вести безкоштовно учасника АТО, водія звільнили з роботи. Кого звільнити за масове невиконання законів через ненадходження бюджетних коштів, через бездушний бюрократизм чиновників на кшталт Києво-Святошинської РДА – а ім’я їм легіон по всій Україні?

Що характерно, в країні стартували місцеві вибори, де немає жодної політсили чи громадської  організації, котрі б не декларували у своїх програмах батьківського піклування про кожного бійця АТО, про членів родин загиблих тощо. На жаль, лише слова.

Влада робить вигляд, що забула про два приклади: 1) появу мало не мільйонів липових ветеранів ВВВ, чорнобильців, афганців, від забезпечення соціальних пільг яких захлинався навіть докризовий бюджет країни;  2) активну громадську позицію організованих товариств справжніх чорнобильців та афганців (на жаль, дійсні ветерани ВВВ поодинокі та немічні), котрі показали владі свою силу аж до того, що змушували депутатів парламенту ховатися у клозетах ВР.

Нинішній владі хочеться повторення?  А воно надзвичайно ймовірне, враховуючи зростання соціального невдоволення ветеранів і регулярного поповнення їх лав свіжоприбулими з Донбасу демобілізованими. Не слід забувати і про членів сімей інвалідів і загиблих. Україна, здається, вже доказала усенькому світові, що вона – не Росія. І українська мама навіть за гроші не буде мовчати, коли чиновник скаже, що її сина в АТО держава не посилала.

Раз мова зайшла за сусіда – не варто забувати, що його спецслужби розглядатимуть на свою користь будь-який соціальний протест у нас. Годі сподіватись, що їх спинить мораль, адже наші ветерани й інваліди – прямий наслідок їх дій, їх зброї. Вони знайдуть спосіб інспірувати масовий протест (бажано – кривавий) – і потиратимуть руки.

Отже, як ми вивчили на власній шкурі старий урок, що хто не кормить власну армію – годуватиме чужу, так маємо якомога швидше усвідомити: армія ветеранів, позбавлених обіцяного, миттєво перетворюється у революційну.

Під словом «ми» розуміється, звісно ж, влада України.

 

 

Коментарі