Політика оздоровлення України

14 листопада 2015

Якщо державна політика буде будуватися на цих засадах, Україна зможе, нарешті, вийти з перманентної кризи і посісти гідне місце у світовій спільноті.

По-перше, Україні потрібна нова стратегія економічної політики. Вона має бути спрямована на поліпшення життя усіх громадян і повинна призвести до подолання різкого соціального розшарування і ліквідації масової бідності. Для цього необхідно створювати умови для роботи, і, насамперед, самозайнятості. Очевидний державний підхід – максимально спростити оподаткування для самозайнятих (єдиний податок).

По-друге, потрібно міняти підходи до трудового законодавства. В умовах третьої індустріальної революції старі підходи будуть просто гальмувати прогрес. Для сучасної економіки характерне зростання кількості самозайнятих людей, і з переходом на нові технологічні колії держава повинна перенести увагу з вимог до підприємств (підхід КЗПП) на вимоги до контракту. Держава повинна заохочувати ті контракти, умови яких передбачають високі стандарти охорони праці, відпустку, оплату лікарняних тощо.

По-третє, метою державної політики повинно стати зменшення у людей відчуття невпевненості у своєму майбутньому і майбутньому своїх дітей. Для цього майбутнє повинно залежати, насамперед, від зусиль самої людини. Хаос, який створюється нестримною нормотворчістю незліченних державних установ, має бути якнайскоріше припинений. З іншого боку, держава повинна гарантувати людям, що у разі настання певних обставин вони можуть розраховувати на евективну державну допомогу.

По-четверте, давно вже час розділити політичну владу і бізнес. Для цього державна політика повинна бути однорідною, не допускати пільг та привілеїв. Такими привілеями є, наприклад, «природні монополії» в енергетиці, міській інфраструктурі тощо. Вони дозволяють формально приватним підприємствам займати монопольний стан на ринку, встановлювати ціни, а їхнім власникам – мати неабиякий вплив на політику. Окрім цього, потрібно заборонити представникам великого бізнесу займати високі посади в політиці, так само як і політикам – володіти великим бізнесом.  

По-п’яте, необхідна деолігархізація. Олігархат виникає там, де можливим є створення та втримання привілейованого стану. Головна умова для боротьби з олігархатом – відкритість та конкуренція у політиці. Передусім, необхідно відновити зворотні зв’язки між суспільством та державою. Ніякий «контроль влади» неможливий без цього. Реєстрація і створення партій мають бути спрощені, прохідний бар’єр знижений до 1-2%. Вибори повинні проводитися частіше, а виборних посад повинно бути більше. Потрібно зробити так, щоб витрати на зусилля, необхідні для того, щоб стати олігархом, були приблизно такими ж, як і очікувані прибутки від цього. Це єдина можливість покінчити з цим явищем.

По-шосте, нам необхідна реформа державного управління і дебюрократизація. В епоху Інтернету численні державні установи, які видають нікому не потрібні довідки, виглядають доволі смішно. Вся ця діяльність може бути організована через один інтернет-портал.

Бюрократію порівнюють з гідрою, там, де відрізають голову, зазвичай виростають дві. Щоб цього більше не було, необхідно обмежити право створення нових державних установ. Право створювати та ліквідувати державні установи, змінювати їхні повноваження та внутрішню структуру повинно належати виключно парламенту. Кожна державна установа (агентство, відомство тощо) повинна існувати виключно на підставі відповідного закону.

Окреме важливе питання – контроль державних та місцевих бюджетів. Для цього необхідна реформа всієї бюджетної системи, оскільки неможливо контролювати те, що управляється вручну. Бюджет України ще жодного разу не був виконаний так, як це регламентує закон, який приймається парламентом. Для того, щоб його контролювати, потрібно зменшити ціну бюджетної строки. Бюджетні видатки повинні бути доступні для контролю не на рівні задачі (освіта, наука тощо), а на рівні конкретного контракту з отримувачем бюджетних коштів. Тільки у цьому випадку контроль є можливим. Почати цей процес можна з місцевих бюджетів, що створить необхідну практику та виявить підводні камені.

По-сьоме, знання та інновації є ключовою умовою економічного розвитку у сучасному світі. Необхідно створити інфраструктуру для максимальної реалізації інтелектуального потенціалу українців. Значною частиною такої інфраструктури можуть стати технопарки. Потрібно змінити відповідний закон таким чином, щоб створення технопарків було легкодоступно. Звісно, необхідна реформа освіти та науки. Система «академій» явно себе не виправдовує і є просто засобом розподілу бюджетних коштів. Ніякої фундаментальної науки ця система не створює. Фундаментальна наука ефективно функціонує там, де вона осмислює результати, отримані прикладною наукою, тобто там, де вона пов’язана з життям.

По-восьме, нам необхідно формувати екологічну культуру. Дбайливе ставлення до природи означає нову якість розуміння цінності кожного з її створінь. Зберегти комфортне середовище існування для себе та своїх нащадків – це одна з найважливіших задач, яку нам необхідно вирішити. 

Наша команда пропонує ці засади для подальшої дискусії.

Партія «Соціальна альтернатива» не женеться за миттєвим результатом, а працює на перспективу, на створення у майбутньому потужної лівоцентристської сили європейського типу для того, щоб нарешті покінчити з домінуванням в Україні традиційних лівих, орієнтованих на радянську традицію.

Сергій Стеч, лідер політичної партії «Соціальна альтернатива»

Коментарі